What is your favourite Christmas tradition?
Thank you to the students of St. Brendan Junior High in Edmonton, Alberta, for participating in our Writing Challenge and sending in their stories about favourite Christmas traditions!
We hope you enjoy reading them! Maybe you’ll even discover a few new traditions for your Christmas celebration.
Мої улюблені різдвяні традиції
Кожного року моя сім’я святкує наші різдвяні традиції. Моя родина святкує різдво 7 січня. Перед Різдвом ми святкуємо Святий вечір 6 січня і маєм 12 страв. Ці 12 страв є кутя, вареники, гриби, узвар, риба, капуста, пампушки, борщ пісний, голубці, квасоля, оселедець, і грибна юшка. Коли ми сідаємо за стіл перше ми молимося і потім саму першу страву їсти треба кутю. Потім ми колядуємо, ця українська традиція вже триває дуже довго. Також починати їсти можна лиш коли ти побачиш першу зірку. Найголовніша річ це то що не можна їсти м’ясо, бо на Різдво ми виявляємо пошану до тварин які зігріли маленького Ісуса. На стіл ми кладемо дідух, він символізує урожай, добробут, багатство, безсмертність предків, духовне життя українців та виступає оберегом роду. Також ми кладемо часник від всіх злих духів. Це всі наші українські традиції кожен рік ми святкуємо їх і любимо їх робити.
Yulianna F.
Різдво – це із найкращих моїх сімейних родинних свят. Моя улюблена різдвяна традиція це 12 пісних страв. У цей день в нашій сім’ї готують вечерю з 12 пісних страв. Чому 12 тому що у християнській традиції символізують дванадцять апостолів. На стіл ми кладемо: кутю, борщ з вушками, узвар, голубці, горох і так далі.
Bohdan P.
У моїй сім’ї ми маємо не дуже багато традицій. Різдво ми святкуємо 25 грудня та 7 січня. За день перед Різдвом, я з сестрою прибираємо хату, пилососимо, миємо підлоги та деколи миємо вікна. За той час як ми прибираємо, моя мама починає готувати їсти. Коли ми закінчили прибирати, ми йдемо і допомагаємо мамі готувати їсти. Потім ми ставимо це все на стіл та на кутики стола ми кладемо пшеницю та гроші. Потім ми сідаємо за стіл, та перше шо ми робимо, це молимось. Перше що ми їмо це кутя, а потім вже хто хоче. Також ми починаємо колядувати. Ми співаємо різні колядки. А ще у нас в сім’ї є така традиція, що всі мусять спробувати все те, що є на столі. Коли вже всі все попробували, ми починаємо ще раз молитися. Після цього ми йдемо до наших друзів, та проводимо гарно час.
Alina M.
Кожного року під час Свят Вечір, я з моїми братами дістаємо маленький подарунок. Щось дороге і значуще. На приклад, минулого року, я дістала золоті кульчики. Ми їх відкриємо, опісля ми колядуємо. Ми це робили з тих пoр як я родилася. Коли ми святкуємо з моїми кузенами, всі приносять подарунки і хтось народжується в костюм Діда Мороза і дає всі подарунки. Ми теж святкуємо на 7 січня. Ми маємо всі страви і перше їмо кутю. Моя мама робить його з медом, пщеницею, маком і горіхом. Я знаю, що там є традиція що тільки можна їсти коли побачили першу зірку але ми то не робимо. Перед їжею ми співаємо Бог Предвічний. На Свят Вечір кожну страву хтось має принести. Я би хотіла мати сіно під столу тому що здається круто і весело. Я теж би хотіла кинути кутю на дах і подивитися чи прилипне але я знаю що це буде дуже безладний. Коли ми збираємося разом, ми всі одно одягаємо вишиванки. І Доні ми з мамою допомагаємо зробити пироги. Якщо ми зробимо колач, моя мама ставить багато дизайнів. Зверху, на приклад: пташки, хрести і косички.
Анна К.
Кожен рік на 25ого грудня я і моя родина святкуємо різдво. Ми просинаємось блисько біля обіда і чекаємо на мого брата і на бабуся і дідуся. Покі ми чекаємо на всіх, я і моя сестра помагаємо мої мамі готувати великий сніданок. Кожен рік ми готуємо той самий сніданок. Ми беремо довгий багет і вирізаєм середину багета що він був пустий, тоді ми даємо яйця, бекон, цибулю, перець і запихаємо в духовку. Після того як ми поснідали і випили чай ми ідемо відкривати наші подарунки. Ми також любимо співати колядки але ми співаємо колядки тільки 19ого грудня на святого Миколая. Моя родина також святкує Різдво 7ого. На українске різдво ми просто маєм вечерю і тоді слухаєм і співаєм колядки.
Anna P.
Я дякую Богу за те, що маю велику та дружню сім’ю, а саме- мати, тато, я, мій дядько, бабусі з дідусями. У нашій родині за весь час складалося безліч традицій. Наприклад одна з головних це на святвечір готувати 12 страв. Кожну з цих страв треба скуштувати щоб наступний рік був щасливий. Ще ми з усієї родиною вшановуємо пам’ять померлих родичів, а саме розносити калачі та цукерки близьким. Моя найулюбленіша традиція це розносити калачі та цукерки тому, що тим самим коли ти за когось даєш калачі та цукерки ти не забуваєш померлих родичів. Також на Святвечір обов’язково з бабусею готуємо 12 пісних страв, серед них найважливіша, звичайно, кутя, та вареники з капустою. Перед вечерею молимося. Також в цей день бабуся заносить в будинок дідуха.
Maksym B.
Мене звати Данило, Мені 14 років, я студент у школі святий Брендан. Я святкую Різдво два рази – один раз з татом і один раз з мамою. Я святкую Різдво з татом 25 грудня, а з мамою 7 січня. У мого тата я зазвичай святкую з родиною і ми завжди їмо традиційну індичку. Коли я був дитиною, ми каталися на санках. Також, звичайно, ми сиділи біля ялинки і відкривали подарунки. У моїх мам ми робили пельмені, схожі на пироги з м’ясом всередині. Ми накривали стіл і всією родиною приходили їсти. Стіл зазвичай був гарним українським полотном, на столі була пшениця. Усе, що я роблю на Різдво, не надто традиційно, але мені подобається проводити час із сім’єю.
Danylo P. B.
There’s a bunch of Christmas traditions but here’s the one that sticks out to me the most. My favourite Christmas tradition is going to celebrate Christmas with family and have Christmas dinner. I like it because it’s a time to get together with other family members who I don’t see very often and talk to each other and catch up on how the year was. And it’s always more enjoyable to celebrate Christmas with family.
Nate O.
Під час 6 січня вся моя родина збирається в дідусі та бабусі. Спочатку моя сестра і я починаємо розставляти посуд і накривати стіл спеціальною скатертиною, яка зберігалася у моєї бабусі більше 100 років і передавалася із покоління в покоління. Коли вся їжа готова, кожен допомагає поставити її на стіл. Ми всі займаємо наші місця і всі молимося, після молитви співаємо колядку “Бог Предвічний”. Першу страву яку ми їмо — це кутя, бабуся готує свіжу з пшеницею, медом і зерном. Першою стравою ми всі починаємо їсти 12 страв (для 12 апостолів). Правило, яке ми маємо в нашій родині, полягає в тому, щоб завжди передавати їжу за годинниковою стрілкою, щоб усе було організовано. Після того, як усі поїли, ми збираємося у вітальні та відкриваємо подарунки, слухаємо та співаємо колядки. Із залишками їжі моя бабуся пакує всім їжу додому. Ми всі цілуємося, прощаємось і дякуємо всім за чудовий різдвяний вечір.
Solomiya H.
У моїй родині є багато різдвяних традицій, деякі кращі за інші. Я святкую Різдво 6 і 7 січня. Зазвичай ми встановлюємо ялинку 25 грудня, але цього року нас не буде вдома, тому ми прикрасили нашу хата трохи раніше. Щороку на свят вечір ми запрошуємо багато сім’ї та влаштовуємо велику вечерю з 12 страв без м’яса. Перед їжею ми молимося і чекаємо першої зірки, яка з’явиться на небі. Після їжі у нас є традиція відкривати подарунки. Тож ми відкриваємо наші подарунки після вечері та трохи святкуємо. Коли вся родина йде додому, ми одягаємося, щоб піти опівночі до церкви. Ходимо до церкви до другої ночі. Коли ми повертаємося додому після церкви, ми з’їдаємо пару шматочків м’яса, тому що піст закінчився. Потім ми лягаємо спати й спимо. На Різдво, 7 січня, ми розігріваємо всі залишки їжі з 6 січня, розігріваємо індичку та ще раз ситно обідаємо з усією родиною. Я люблю святкувати Різдво з родиною. Я не хочу починати якісь традиції, тому що я люблю ті, що є.
Emma K.
Так я і моя родина святкуємо Різдво. Перед Різдвом ми починаємо прикрашати ваш будинок ялинковими прикрасами і йдемо в ліс, щоб знайти справжню новорічну ялинку. 19 грудня ми також отримуємо подарунки від Святого Миколая. Ми також ходимо до будинку наших двоюрідних братів, щоб відсвяткувати Різдво 25 грудня, де вони завжди мають 12 страв. Потім 7 січня ми святкуємо Різдво і запрошуємо наших двоюрідних братів. Ми ніколи не маємо часу, щоб приготувати всі 12 страв, а в кінцевому підсумку завжди готуємо приблизно 9 страв. Якщо я одягнуся, щоб створити традицію crismass, я зроблю це таким, що є одним із 12 діде, що включає Туреччину. Я та мої батьки ми всі даруємо собі подарунки та даруємо їх один одному в цей день.
Leon H.
В нашій сім’ї Різдво – одне з найдивовижніших свят. Це свято приносить тепло та радість. Увесь час ми зустрічали Різдво у колі своєї родини. В будинку нашого дідуся та бабусі. У їхньому будинку вже багато років збирається родина.
На Святу вечерю 6 січня накриваємо святковий стіл, обов’язково з дванадцятьма стравами, але не сідаємо відразу вечеряти, а чекаємо, коли на небі з’явиться перша зірка.
Головні різдвяні страви звісно ж кутя та узвар. Для куті беремо завчасно товчену і вимочену пшеницю, а також “непочату” – набрана до сходу сонця воду, яку, вважають, освятив уночі сам Бог Сонця. Узвар готуємо із сухофруктів – яблук, груш, слив, вишень. Пригадую, готуючись до Святвечора, бабуня розпалювала піч. Hа цю вечерю готуємо борщ.
Піст закінчився, тому на столі можуть бути присутніми різноманітні м’ясні страви. Після цього ми просимо вибачення і дякуємо за все добро, яке один одному зробили.
Вважається, що це свято не можна проводити на самоті або в дорозі. Вважалося, що сам Христос в образі самітника сходить в цей день на землю і стукає у двері будинків. А після вечері починали співати колядки.
Я розповів сім’ї про нові традиції. В сім’ї вирішили не додавати нових традиції, а зберіти ті що вже є.
Danylo M.
Моя улюблена різдвяна традиція – їздити до бабусі на різдвяну вечерю. Щороку 24 грудня я, мама, тітка і дядько йшли до бабусі на Різдвяну вечерю. Ми їли 12 традиційних різдвяних страв – кутю, пироги, борщ, голубці, рибу, колач, узвар, пиріжки, грибну юшку, гриби та горох, гриби та підливу, квасолю. Після того, як ми закінчили їсти, ми їмо смачну домашню випічку – яблучний пиріг, помпушки та яблучний штрудель. Коли ми закінчуємо десерти, кожен відкриває один подарунок до Різдва. Наприкінці ночі вся родина збирається разом, щоб подивитися різдвяні фільми.
Mateyo C.
Різдво один з найкрасивіших і улюблених свят в Україні. Усі люди святкують по-різному. Для когось це просто 12 страв на столі, кутя, узвар. Посиденьки в колі найближчих. Інші ж ставляться до свята з усією серйозністю, відвідують церкву і дотримується усіх звичаїв і традицій. За 40 днів до Різдва починається строгий піст останній день якого припадає на святий вечір 24 грудня. Святий вечір – вся сім’я збирається вечеряти за столом одразу після появи на небі першої зірки яку називають Вифлеємською. Святий вечір ще й поминальний тому, що після вечері їжу зі столу не прибирають повністю. Наступного ранку після свят вечора заведено вітатися словами Христос народився – Славімо Його. Колядки починають співати 7 січня переодягнувшись у героїв вертепу і відвідують сусідні будинки. Найважливіша різдвяна традиція – прощення усіх образ. Тільки тоді в душі оселиться мир і спокій чого вам бажаємо у новому 2023р.
Olena A.
В нашій родині завжди особливо ставився до приготування до Різдва та нового року. Наш будинок завжди сяє новорічними вогнями. Палає чарівними вогнями красуня ялинка, а під нею розкинулася різдвяне чарівне містечко. Я перед різдвяної вечері з мамою готую смачну вечерю. На Різдво ми завжди запрошуємо всю свою родину на святкову вечерю, а в Канаді так, як наша родина далеко ми завжди запрошуємо своїх друзів. На різдвяному столі у нас обов’язково має бути кутя та 12 різних страв та узвар. Перш ніж зайти до хати наші друзі співають різдвяні українські колядки, а також обов’язково ми і наші рідні та друзі одягаємо святкові вишиванки.
Христос народився – Славімо Його!
Anastasiia K.
В моїй сім’ї є тільки одна традиція, і це є кутя, але й вона не зовсім традиційна, бо в ній немає меду.
Мені подобається традиція з накриванням столу. Бо це дійсно цікаво та показує весь український народ.
Мені подобається сама ідея робити стіл у вигляді люльки з сіном де народився Ісус. Ставити пусті миски для померлих родичів. Також класти зубчики часнику по краям скатертини від злих духів. Мати 12 страв які символізують апостолів.
Це все дуже гарно описує віруючий український народ.
Dariia S.
Моє улюблене різдвяне свято це колядування. Я зараз розповім свою історію як я колядував. Шостого січня у ранку і ввечері ми збираємося з друзями і йдемо колядувати по всьому району. З ранку ходимо колядувати до знайомих а потім по сусідам. Взагалі ми ходимо колядуємо десь години чотири. Іноді ми розділяємося на різні групи щоб було більше грошей. У ввечорі ми ходимо вже по інших домівках і колядуємо. Іноді теж розділяємося на різні группи щоб було більше грошей. В кінцю дня дуже сильно болять ноги. Потім я йду додому там де мене вже чекають гості. Ми дуже гарно проводимо час за столом і розмовляємо як у нас справи і святкуємо свято. Вже під кінець мені становиться не цікаво і я йду до себе в кімнату і сідаю грати у комп’ютер. Потім коли вже ближче 12 години ночі гості йдуть додому а я допомагаю мамі й татові вбирати. Потім з ранку 7 січня я йду гуляти за зароблені гроші. Ось так проходить колядування і Різдво.
Dmytro L.
Добрий день, мене звати Ілля Гончарук. В мої сім’ї є традиція молитися перед їжею та ходити до церкви перед святами. В моїй сім’ї мало традицій але я би хотів започаткувати декі нові традиції для моєї родини наприклад: починати їсти коли сходить перша зірка. Я дякую Богу за все що він мені дає, ще би хотів ходити колядувати всією сім’єю
Illia H.
Моєю улюбленою традицією на Різдво є Колядування. Ми не мали такої традиції в родині, бо жили в квартирі в центрі Києва і в місті колядування не було розповсюджене, але ця традиція дуже цікава і мені дуже подобається атмосфера давнини і загадковості що передає ця традиція. Раніше, коли в Україні всі жили в хатах, тоді колядування було основою Різдва. Колядували абсолютно всі, прийнято це робити з вечора шостого січня з великою зіркою в руках: колядники наспівуючи різдвяні пісні, бажаючи щастя, здоров’я та благодаті господарям, посівають в хаті зерном в знак врожаю та охорони від злих духів на весь рік. Все це роблять в обмін на солодощі та монети. Вважається, що чим більше колядників прийде до родини, тими кращим буде весь наступний рік господарів. В основі звичаю колядування лежить давня віра в силу побажання й магію словом творити те, що воно описує.
На думку дослідників, обряд колядування дійшов до нашого часу з язичницьких часів. У давнину був приурочений до дня зимового сонцевороту. Колядники “рокові гості” – уособлювали душі померлих предків, які зʼявлялися у той чарівний час, коли межа між світом живих і мертвих зникала.
Я дуже сподіваюсь, що одного Різдва ми зможемо зробити щось подібне, хоча в місті це дійсно складно.
Marharyta L.
Моя улюблена українська традиція це колядування. Під час колядування діти ходять по домівках з великою зіркою в руках. Коли вони ходять по домівках вони співають колядки та бажають гарного врожаю, багато грошей і всього найкращого. І за це їм дають якусь їжу. Наприклад вареники, кутю або цукерки. Але вже зараз майже ніхто не дає їжу а дають гроші. І ця традиція досі популярна в Україні, тому що дітям подобається співати і за це вони отримують подарунки
Yehor D.
Взагалі мені дуже подобається Різдво, як свято. Всі збираються разом, всі в гарному настрої, ніхто не свариться. Це свято має якусь особливу атмосферу.
Моя улюблена традиція це коли вся родина збирається в одній хаті, в мого дядька, 7 січня. В цей день збирається майже вся родина по маминій лінії.
Коли ми до нього приходимо я і моя сестра кажемо: “Добрий вечір, святий вечір. Мама і тато прислали до вас вечерю”. Зазвичай ми несемо їм калач та тепленьку ковдру, або щось з посуду. Діти в них вже виросли, й один син має вже своїх дітей, й ми несемо їм усілякі солодощі. Після того як всі члени родини зібралися ми сідаємо за стіл, але перед цим молимося. Коли всі діти поїли ми йдемо у вітальню дивитися мультфільми, або просто проводимо час разом. Коли поїли дорослі вони долучаються до нас. З ними ми можемо пограти в якусь гру де можуть брати участь усі члени родини, або просто потеревенити. Трохи пізніше може бути десерт. Коли настає час розходитися по хатам господарі дають калачі та солодощі, іноді можуть дати якоїсь їжі котра була на столі.
Сподіваюся що вам було цікаво читати про мою улюблену Різдвяну традицію. Дякую за прочитання. Веселих свят!
Anna L.
Різдвяна традиція, яку я б хотів започаткувати
Зазвичай в моїй сім’ї різдво святкують з багатьма традиціями. Ми робимо кутю, сідаємо їсти коли на небі зійде перша зірка, молимося перед тим як сідати їсти, робимо 12 страв, залишаємо їжу предкам, але я б хотів започаткувати такі традиції як:
класти по кутках столу зубчики часнику, щоб він оберігав нас від злих духів та нечистих сил, класти під скатертину сіно або солому. Та я б ще хотів започаткувати таку традицію, щоб співати коляду перед вечерею.
Artem M.
Я би хотів створити традицію на Різдво яку моя сім’я може святкувати. У цій традиції яку я хочу створити, це коли ціла родина (Кузини, діди, баби, вуйки, тітки) святкують святий вечір за одним столом. Але кожного року, сім’ї святкують святий вечір у різних госнодарів домів. Це є особлива традиція бо ціла сім’я може побачитись разом кожного року. Ціла сім’я нарешті моше поговорити, розвлікатися з однин, одним. Діти зможуть побачити своїх рідних яких вони ніколи ще не бачили або довго не бачилися. Батьки теж можуть побачити своїх родичів яких вони довго не бачили. Сім’я піднімить твій різдвянний настрій та піднімить твій святковий дух з своїми рідними. Святкування разом, з цілою сім’єю стане на багато більше. Ви можити дарувати подарунки один одним. Ви можите святкувати інші традиції з рідними. Ви можете святкувати разом з іншими традиціями, які ви ще не пробували. Різдво, Святвечір і Новий рік можна зустріти всією родиною разом. Я вважаю, що важливо святкувати Святвечір, Різдво та Новий рік разом з усією сім’єю, і ця традиція ідеальна, тому що це все про сімейний час. З Різдвом Христовим!
Denys M.
Традицію яку я би хотів почати у свої сім’ї є різдвяна прикраса. На цю традицію ми будемо робити маленьку декорацію яка буде виглядати приблизно як маленька ялинка яку ми будемо ставити посередині різдвяного стола, но кольори прикрас на декорації будуть означати щось своє на приклад, червоний буде означати щастя, а наприклад зелений багатсво, а жовтий здоровя.
Volodymyr V.
Різдво це дуже гарне свято і це свято має багато народних традицій. І деякі з них моя родина хотіла би започаткувати. Перша, це коли господар хати бере миску куті, наповнює ложку та підкидає три рази і скільки зернят прилипне стільки в новому році і буде багатства.
Друга традиція – це щедрування. Коли діти та дорослі ходять по хатам із зіркою та співають щедрівки.
Третя традиція – це прикрашання ялинки. Раніше замість ялинки ставили дідуха, а зараз більше ставлять ялинку та прикрашають її. Її прикрашають кольоровими кульками та вогниками, а на вершину ялинки ставлять зірку.
Остання традиція, яку моя родина хотіла би започаткувати – це приготування 12 страв бо 12 апостолів.
Це всі традиції які моя родина хотіла започаткувати.
Ivan L.
З Різдвом Христовим! Merry Christmas!
__________________________________
[2021] HOW WOULD YOUR STORY END?
THANK YOU Petro!
A big THANK YOU to Petro Tarasoff of Saskatoon for participating in our Mitten writing challenge! Petro’s story is such a wonderful reminder of the beauty of friendship, inclusion, and the power of a team effort. May it inspire us as we embark on a new year with new challenges, cherishing the support of our friends and the strength of the community to which we belong.
The Mitten – a Canadian ending
By Petro Tarasoff – Age 9, Saskatoon, SK
Mouse, Frog, Bunny, Fox, Wolf, Boar, and Bear were crammed in the mitten. Fox and Wolf agreed with Bear that it was getting uncomfortable, so they decided to go caroling. As they walked through the snow-covered forest, they bumped into Hedgehog. She was carrying a star and wanted to go caroling but had no one to go with. Hedgehog and the star became a perfect addition to the group of animals from the mitten.
While walking through the forest, they heard singing. As they got closer, they found Goat. “We heard you singing and would like to invite you to carol with us,” said Mouse. “I would love to!” exclaimed Goat.
Next, the distant sound of an accordion led them to Bear. He agreed to join the group of carolers. The addition of his accordion would make great accompaniment.
While walking through a snowy meadow, they met Skunk. She joined the carolers. The basket she was carrying would be perfect for collecting the coins and candies that they would receive while caroling. When they were about to reach the edge of the forest, they bumped into Fox who was carrying a teapot.
“You look like a nice group of carolers. This tea would come in handy to soothe your throats from singing in the cold.”
“Please, join us,” said Mouse.
Now that the caroling team was fully assembled, they set off caroling. Their first stop was at Dido’s house to sing for him and return his lost mitten.
Let’s write a Canadian ending!
Our fun-loving Christmas card this year was created by Canadian illustrator Kathryn Durst. When we received it, the image immediately reminded us at the Shevchenko Foundation of the Ukrainian folk tale Rukavychka (or The Mitten).
For those unfamiliar with the story, Rukavychka is about a group of animals who, in the winter, find shelter in a large mitten that had been lost by an elderly man walking his dog in the woods.
A Christmas version – actually, a Christmas ending to this story was written in Ukraine by Ivan Malkovich and published by Ukraine publisher A-Ba-Ba-Ha-La-Ma-Ha. In this version, the animals, with barely enough room in the mitten, begin to carol. And guess what? The mitten expands from the joy filling the animals’ hearts. The magic of the koliada inspired the animals to visit the old man to share this joy of the carol and together with some children carollers they meet along the way, thank him for the mitten.
We would like you to help us write yet another Christmas ending to the folk tale Rukavychka – a Canadian Christmas ending. But we’re going to get you started. In our Shevchenko Foundation version, the animals decide to go carolling and as they walk through the snow-covered forest they meet the five animals featured on our Christmas card.
What happens next? Write the ending in 2-250 words – but no more!
Open to kids of all ages! We’ll post your endings on our website for all to read and enjoy.
Send your stories to iryna@shevchenkofoundation.ca no later than January 14, 2022.
A big thank you to Canadian illustrator Olya Tkachenko who published a bilingual version of Rukavychka in Canada
(with the assistance of a grant from the Shevchenko Foundation). Olya’s translation, the original Ukrainian, and some illustrations are posted below.
And thank you to Kathryn Durst for graciously allowing us to have some fun with her creation.
The Mitten (also known as Rukavychka)
A Ukrainian folk tale
The bilingual Ukrainian folk tale Rukavychka was translated from the original Ukrainian into English, illustrated, and published by Canadian artist Olha Tkachenko with the support of a grant from the Shevchenko Foundation. Below is the story in both languages.
Once upon a time, there was an old man, Dido, who had a puppy named Zhuchka. As he wandered over the meadows and through the forest with his dog, Dido lost a mitten.
A little mouse scurried by and found the mitten laying on the ground. “Squeak-squeak!” she said. “Who is in the mitten?” But no one answered. The mouse thought to herself, “Well, then I will live here!” And she climbed into the mitten.
Along leapt a frog. “Croak-croak!”, she said. “Who is in the mitten?” A lone, tiny voice answered, “I’m Squeaky the Mouse. Who are you?”
The frog replied, “I’m Croaky the Frog. Please let me in.” The mouse invited the frog into the mitten, so now there were two inside.
Then along hopped a bunny. He asked, “Who is in the mitten?” Two voices answered, “We are Squeaky the Mouse, and Croaky the Frog. Who are you?”
The bunny replied, “I am Hoppy the Bunny. Please let me in.” The animals invited the bunny into the mitten, so now there were three inside.
Then along dashed a fox. She asked, “Who is in the mitten?” Three voices answered, “We are Squeaky the Mouse, Croaky the Frog, and Hoppy the Bunny. Who are you?”
The fox replied, “I am Sister Fox. Please let me in.” The animals invited the fox into the mitten, so now there were four inside.
Then along wandered a wolf. He howled, “Who is in the mitten?” Four voices answered, “We are Squeaky the Mouse, Croaky the Frog, Hoppy the Bunny, and Sister Fox. Who are you?”
The wolf replied, “I am Brother Wolf. Please let me in.” The animals invited the wolf into the mitten, so now there were five inside.
Then along hurried a boar. “Grunt-grunt!”, he said. “Who is in the mitten?” Five voices answered, “We are Squeaky the Mouse, Croaky the Frog, Hoppy the Bunny, Sister Fox, and Brother Wolf. Who are you?”
The boar replied, “I am Tusky the Boar. Please let me in.” The animals were already stuffed tightly into the mitten. “How are you going to squeeze in?” they wondered. “Don’t worry, I’ll fit. Please let me in,” pleaded the boar. The animals invited the boar into the mitten, so now there were six inside. They were jammed closely together so no one could move, but it was also warm and cozy.
Outside they heard branches cracking as a bear lumbered by. The bear growled, “Who is in the
mitten?” Six voices answer, “We are Squeaky the Mouse, Croaky the Frog, Hoppy the Bunny, Sister Fox, Brother Wolf, and Tusky the Boar. Who are you?”
The bear replied, “I am Rover the Bear. Please let me in.” The animals shouted, “No way! There is absolutely no room!”
But the bear insisted, “Don’t worry, I’ll squeeze in somehow. Please let me in.” So the bear was invited inside. And the bear managed to fit into the mitten, so now there were seven animals inside. But it was so tight that the mitten stretched and strained and seemed about to burst.
It was then Dido noticed he was missing his mitten. He turned back along the path to look for it while Zhuchka ran ahead. She saw the mitten wriggling and squirming with movement! Zhuchka barked with surprise, “Bow-wow!”
All the animals inside were frightened by the barking and ran off into the forest. Dido walked over to Zhuchka and picked up his mitten. He had found it!
Рукавичка
Українська народна казка
Жив собі на світі старий із своєю собачкою Жучкою. Йшов він якось лісом, і з ним Жучка бігла. Шов він дібровою, шов полянкою – і загубив рукавичку.
Лежить рукавичка – тут мишка біжить. Побачила рукавичку, та и питає:
– Пік-пік! Хто тут в рукавичці живе?
Ніхто не відповідає.
– Тоді я тут житиму! – каже мишка, і влізла в рукавичку!
Коли раптом жабка скаче:
– Ква-ква! Хто тут в рукавичці живе?
– Це я, Мишка-Шкряботушка. А ти хто?
– Я Жабка-Скрекотушка. Пусти мене до себе жити!
– Ну, йди до мене!
Стало їх двоє!
Зайчик скаче. Побачив рукавичку та й питає:
– Ей, хто тут в рукавичці живе?
– Це ми, Мишка-Шкряботушка та Жабка-Скрекотушка. А ти хто?
– А я Зайчик-Пострибайчик. Пустіть мене до себе жити!
– Ну, йди до нас!
Стали вони втрьох жити.
А тут лисичка біжить. Підбігла та й питає:
– Ой, хто це в рукавичці живе?
– Це ми, Мишка-Шкряботушка, Жабка-Скрекотушка та Зайчик-Пострибайчик! А ти хто?
– Я Лисичка-Сестричка. Пустіть мене до себе жити!
– Ну добре, йди до нас!
Стало їх вже четверо.
Тут вовк йде лісом. Каже?
– Хто тут в рукавичці живе?
– Це ми, Мишка-Шкряботушка, Жабка-Скрекотушка, Зайчик-Пострибайчик та Лисичка-Сестричка. А ти хто?
– Я Вовчик-Братик. Пустіть мене до себе жити!
– Ну добре, йди до нас!
От їх вже п’ятеро!
Тут повз них кабан біжить. Зупинився та й питає:
– Хро-хро! Хто це тут в рукавичці живе?
– Це ми, Мишка-Шкряботушка, Жабка-Скрекотушка, Зайчик-Пострибайчик, Лисичка-Сестричка та Вовчик-Братик. А ти хто?
– Я Кабан-Іклан. Пустіть мене до себе жити!
– Та тісно вже в нас, куди тобі!
– Нічого, я влізу, пустіть!
– Що ж робити, йди до нас!
Сидять вони вже вшестером, тісно, повернутися ніде, але ж тепло і дружно разом!
Чують, кущі трещать – то медведь йде.
– О, що це? Хто-хто це тут в рукавичці живе?
– Це ми, Мишка-Шкряботушка, Жабка-Скрекотушка, Зайчик-Пострибайчик, Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик та Кабан-Іклан. А ти хто?
– Я Ведмідь – Бродяга! Пустіть мене до себе жити!
– Куди вже! Зовсім немає місця!
– Та нічого, я якось скраєчку. Пустіть!
– Ну, заходь вже!
Вліз Ведмідь. Тепер їх семеро в рукавичці!
Тісно так, що тріщить рукавичка, ось-ось порветься!
Тут дід подивився – немає рукавички! Пішов назад шукати, і собачка попереду біжить. Вибігла на галявинку, бачить – лежить рукавичка та й ворушиться! Собачка на неї:
-Гав-гав-гав!!!
Злякалися звіри, вискочили з рукавички – та тікати, хто куди!
А дід прийшов та й забрав свою рукавичку.